16.07.2020

«Весілля» technoglamour та Наталки Темех у «Ваґабундо»

Безтурботність і нестерпна жага до розваг. Колись це називалося sex, drugs, rock’n’roll. Тепер, мабуть так само (незважаючи на рейви, молодь надалі слухає старий добрий рок і без сорому визнає, що кращого ще не написано).

Фотографії зроблені та оброблені technoglamour для інстаграму роздруковано у форматах від а6 до а3 й розмальовані Наталкою Темех хаотично-впорядковано розвішано по стінах. Експозицію доповнено декількома, здавалося б випадковими, об’єктами – манекенами на  столі, будівельною каскою на стільці, підвішеною до стелі люстрою. Хаос, невпорядкованість, розгубленість чи звичайнісінький творчий робочий безпорядок нового покоління?

Чи криється за обробленими фотофільтрами колажами з постобробкою маркером поверх картинки інакші сподівання та способи сприйняття світу?

Раджу для розуміння цього побачити виставку, а поки що ознайомитися з думками авторок.

Наталка виступила ініціатором виставки, наголосивши, що споглядання за фото technoglamour в інсті її надихає.

Н.Т. – Мені подобаються думки і ставлення до мистецтва, до життя technoglamour коли ми спілкуємося. Ідея виставки виникла під час однієї довгої ночі на кухні у technoglamour, де ми до ранку пили лишень воду й балакали. Це був настільки цікавий діалог, що в результаті примусила її зробити спільну виставку. Там і виникла ідея про її фото і мої домальовки поверх них.

T.G. – Наталя та й інші користувачі інстаграму мене надихають лайкаючи те, що виставляю там, особливо коментарі та відгуки. Це, безумовно, тішить.

Н.Т. – Формат видруків навмисно зроблено порівняно невеликим, бо в смартфоні ми бачимо ще меншу картинку. Тут важливим видається інше – technoglamour це людина, що вийшла з віртуальності у реальне життя. Наші роботи тепер можна придбати за символічну суму, а також познайомитися з живими авторками. Багато своїх рисунків роблю в інтернеті. Ми все рівно залишаємося в діджиталі, бо наразі, працювати зі швидкозмінними цифровими технологіями набагато цікавіше, перспективніше й надає безліч можливостей. Але виставка вийшла емоційною, а не професійно-технічною, що також тішить.

T.G. – Прикол виставки в тому, що пі час неї можливе живе спілкування, очі в очі. Ми з Наталкою одночасно вчилися декілька років в університеті, були знайомі, але майже не спілкувалися, не були цікавими одна одній. А тут, у Ваґабундо, так вийшло, що на мистецьких тусовках, після лекцій, кінопоказів чи на вернісажах з’явилася нагода поговорити й краще зрозуміти одна одну. Потім були спільні прогулянки з друзями, вечірки, дослідження світу.

Н.Т. – Насправді, признаюся, для мене на початках був стрес малювати поверх робіт technoglamour, вони мені й так подобаються й лячно було їх зіпсувати. Також переживала як вона сприйме мої малюнки, чи їй зайде це втручання. Сама дуже не люблю коли хтось втручається у мої справи.

T.G. – Щодо цього я теж чутлива і вредна. Ми розвішували роботи в останній день, залишалося обмаль часу до відкриття й під час цього прочитувала написане і мені чим далі все це починало подобатися. Були дуже влучні написи «я люблю себе. заздри», «де ти? я тут», «я воюю з нудьгою» (що роблю щодня). Мені все в результаті, дуже зайшло. Заздалегідь вирішили доповнити експозицію різними предметами котрі полюбляю фотографувати – манекени, будівельна каска, люстра, котрі купили на секонді.

Н.Т. – 2000-ні для мене, це коли ти хочеш бути багатою, але бракує коштів на це, тоді за допомогою мінімальних витрат робиться гламур і з’являється лакшері.

T.G. – Звідки technoglamour? Колись була підписана на паблік технофутуризм. Техно мені подобається, а також люблю гламур. Ось і поєднала ці поняття коли сфотографувала свій порізаний палець.

Н.Т. – Це одне з її улюблених занять – різати пальці. Монтували виставку – розбила скло і порізалися, пішли на цвинтар – порізалася об надбиту пляшку пива. Багато крові…

Так, люблю це фотографувати. Байдуже тоді мистецтво, тут щось магічне присутнє.

Ці роботи не є кінцевою точкою, вони можуть продовжувати змінюватися. Мистецтво – безперервний процес. Але мистецтво для мене не найголовніше. Головним видається зв’язок, що виникає між людьми, звідси назва виставки «Весілля». Для нас головне не арт, а спосіб спілкування, що він провокує, на що ми повелися, як художниці. Спочатку ми хотіли дозволити усім бажаючим доповнювати наші роботи, але вони нам в процесі створення експозиції настільки подобалися, що ми відмовилися від цієї ідеї.

Дивіться також: Uncategorized