12.11.2019

Закон натякiв

Художник Ростислав Котерлін представив проект про незнане, яке формує наше життя

Марія Прокопенко

20 жовтня, 2016

Деякі люди стверджують, що бачили непізнані літаючі об’єкти. Ба більше, когось прибульці начебто викрадали. Кожен по-різному ставиться до таких оповідок, але у житті і без них чимало дивного. Не обов’язково це якісь створіння, що лишають кола на полях. Збіги і знаки, несуттєві, на перший погляд, сильно впливають на життя, навіть формують його. За аналогією до НЛО художник з Івано-Франківська Ростислав Котерлін пропонує називати це «неясними об’єктами життя», OLO — тобто «Obscure Living Object». Його проект «Неясний об’єкт життя» нині представлений в арт-центрі «Я Галерея» у Києві.

ПОШУКИ СУТНОСТІ

Замість античного «бога з машини» — «Deux ex human gadgets», «бог людських гаджетів», такий собі ідол з рожевого штучного хутра, сірки, емалі, пилюки. На думку автора, сакральне значення нових приладів, які щедро створюють люди, часто переважає пряме, первинне.

Зображення пари, яка напружено бореться на галявині (робота «Закон трави»), відсилає до вирізьблених атлетів з Акрополя. Але замість каміння — трава, замість двох чоловіків — чоловік і жінка. Картина створена без використання фарби. «Є сірка, спиртовий розчин трави, палена глина і трошки вугілля, — перераховує Ростислав Котерлін. — Коли провів цим розчином по білій поверхні, намалював тіло, отримав реальний колір шкіри, тільки блідий. Ще спало на думку, що трава проростає з землі, у якій лежать люди».

Ідея виставки у художника виникла давно. Образи, використані у ній, з’являлися раптово, а потім митець підшукував прийнятну форму для їх втілення. Ростислав Котерлін каже, що стикається з неясними об’єктами все життя (як, певно, кожен), але почав замислюватися про це у зрілому віці. «Людина постійно намагається віднайти свою фундаментальну сутність, з якою народжується. Відкриваєш все більше таємниць у собі і несподівано розумієш, що довгий час робив речі, які не були твоїми. Власне, вони були об’єктами, які через тебе працювали, — розмірковує Ростислав Котерлін. — Коли починаєш ці речі усвідомлювати, не піддаватися їм, тоді, можливо, починається справжнє життя. Але водночас воно стає ще загадковішим».

ЗА МЕЖАМИ НОРМИ

Проект поєднує багато форм — відео, роботи на полотні, пластику. Також представлена «Книга натяків», авторське видання Ростислава Котерліна, що подається і як артефакт, і як мала повість у контексті виставки.

«Ростислав випустив «Книгу натяків» і надіслав мені екземпляр у подарунок. Це було першим кроком до того, щоб проектно осмислити все. Певно, це відбулося більше, ніж півтора року тому, — згадує засновник і куратор «Я Галереї» Павло Гудімов. — Ростислав Котерлін є достатньо складним художником з точки зору експонування, він дуже автономний. Тематично роботи ніби зв’язані, але водночас є відокремленими, і основна задача куратора — об’єднати все це в один проект».

Павло Гудімов зазначає, що вперше у рамках одної виставки демонструється стільки відеоробіт — загалом п’ять. Серед них — «Великий адронний бог», інтерв’ю Ростислава Котерліна з другом дитинства, який живе у власному світі, його звичні співбесідники — боги. Документальність тут поєднується з театральністю. Дається взнаки особистий досвід митця: Ростислав Котерлін має журналістську освіту і працює художником у театрі ляльок.

«Мій товариш дитинства з відео є журналістом за фахом, якийсь час тому він несподівано відрікся від світу. Я спостерігав за ним збоку. Часто помічаю його на вулиці, коли він просто сидить, дивиться на людей, п’є каву і курить. Може помахати мені рукою. З кількох розмов зрозумів, що він цікава людина. Можливо, фахівець скаже, що у нього легка форма шизофренії, але у якійсь мірі ми всі шизофреники. Просто людина втекла від цього світу у свій, — ділиться Ростислав Котерлін. — У цього чоловіка є дуже цікаві з точки зору християнської символіки розповіді про переживання контактів з богом. Не один раз був свідком, як такі люди передбачали якісь речі, навіть пов’язані зі мною, тому ставлюся до них просто, як до інакших, загадковіших, можливо, більш ранимих. Наче ми живемо у якійсь нормі, а ці люди виходять за її межі».

АРТ-ТЕРАПІЯ І ПОШТОВХ ДО РЕФЛЕКСІЙ

Хто керує неясними об’єктами життя? Чиїм проявом вони є? «Кожен з нас тлумачить це по-своєму, — стверджує Ростислав Котерлін. — Звісно, є певні вищі сили. Вже навіть фізики говорять, що коли людина помирає, вона переходить у якийсь тонший пласт буття. І науковці намагаються це описати на фізичному рівні. Є якась форма життя, нам не доступна».

Художник закликає до саморефлексії. «Людям треба більше дивитися, думати, обирати щось справжнє. Йти туди, де глибше, а не туди, де все на поверхні і зрозуміло, — переконаний він. — Сьогодні кожен живе у своєму персональному світі, оточений гаджетами, масивом інформації, яка скоріше тільки забиває мізки. І щоб зчитувати неясні об’єкти життя, треба хоча б мати бажання у чомусь розібратися».

Власне, нова виставка у «Я Галереї» допоможе «протерти окуляри» і навчитися тлумачити так звані OLO. Осягнути щось неясне і перейти на новий рівень, де загадкового ще більше. «Гадаю, суспільство потребує такого мистецького аналізу, арт-терапії, художнього осмислення дійсності, — каже Павло Гудімов. — І цей проект якраз є спробою такої арт-терапії для суспільства загалом і особисто кожного».

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

Газета: №190-191, (2016)

Дивіться також: Архів, Статті